БУРКУН, НА,

Буркун, на, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). См. Буркотун. Голуб-голубочок, сивий буркуночок. Чуб. V. 102. 2) Ворчунъ. У запічку буркун бурчить. Н. п. См. Буркотун. 3) Раст. a) Melilotus coerulea. Рудч. Чп. 245. То же: буркун синій. ЗЮЗО. І. 166. б) — жовтий. M. officinalis. Мил. М. 87. в) — білий. М. alba. Мил. М. 38. В огороді буркун-зілля по тичині в’ється. Чуб. V. 1029. Ум. Буркунець, буркунчик, буркунонько, буркуночок. Грин. ІІІ. 348, 688. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 112.